Skip to main content

Невротичне і Новий рік

 

Люди думають, що батьки дітям потрібні в ніжному віці. Але не завжди це так. Дитинці фіолетово (хоча психологічна наука стверджує протилежне), хто йому міняє пелюшки, доки ця людина ще й бере на руки та годує. Немовля росте, починає пізнавати світ, добре було б, з ким обговорити нові відкриття. Далі-більше. Підрощена людина переживе відсутність ковбаси та джинсів за умов існування «Ти кльовий тільки тому, що народився», «я завжди на твоєму боці», «ти можеш на мене розраховувати». А ще пізніше залишається взагалі одне єдине «я завжди за твоєю спиною». Але чомусь в реальності дві крайності: або пішов в дупу та сам виживай, або батьки крізь краще знають та закрий хлєбальник (ну теж пішов в дупу). І це в років 12-16. Підлітки не викликають ніжних почуттів, інколи смердять, відбріхуються, колючі та взагалі неприємні. Як залишити дитину без підтримки? А легко: сказати, що вона нікому не цікава; що у всіх проблемах винна сама; що якщо вскочила в халепу, то це її проблема. Або просто мовчати, коли тре йти та захищати (в школі, від інших «родичів»). Це така шняга, яка грошей не вимагає, нирку продавати не тре. Бовкнув - і привіт. І підліток рік за роком привчається мовчати з відчуттям, що нікому не потрібний.

Що потім відбувається? Або дитина виростає впевнена, що вона проживе сама й відіб’є будь-яку траблу; або все життя шукає, до кого притулитися. Через кілька років до верхів доходить, що від дітей колишніх не буває, а низи вже звикли до байдужості. Знов непорозуміння. Знов діти не такі. Тільки тепер батьки страждають більше. Й тиснуть на жалість й бездушшя "синачки" або "дочечки". А де ж ви раніше були. Ну а що....все повертається.

Звичайно, є виключення. Сподіваюсь, ви їх бачили на власні очі.

---------------------  

А далі про веселе.

Наш Новий Рік


                                    


                          









Labels:
Location: Санта-Клара, Каліфорнія, Сполучені Штати Америки

Comments

Post a Comment

Popular posts from this blog

о странностях психики просто

Невротик застрял в двух психологических периодах. Это где-то 4-7 лет и еще период подросткового бунта, 11-16. Для невротика нет, наверное, бОльшей проблемы, чем ощущение, что им недовольны, и непонимание, как противостоять давлению . Причём неудовольствие может просто витать в воздухе: надутый ребёнок, уставший и слегка раздражённый партнёр, поджавшие губы родители. Невротик часто молчит, потому что боится, что будет ещё хуже: неудовольствие перерастёт в открытый конфликт и... и его будут опять ругать. Ругню невротик помнит с детства, где лет с 7-8. Неважно, насколько за дело или несправедливо его ругали, результат один - патологическое неумение решать конфликты. У невротика есть две стратегии: молчать или доведённым до грани орать. Ну ещё порыдать можно. Неконструктивность крика и слёз осознают рано или поздно, а вот понимание разрушительность молчания приходит часто только вместе с проблемами со здоровьем. Пограничник, застрявший в психологическом возрасте 1-3 года, орёт практ...
Post a Comment
Read more

Языки, мови, languages

Ребёнок #2 кричит на площадке детям, которые пытаются отобрать у нее игрушку: “Це-mine!” Вечером повтор слогов МИ, ШИ и тд. На 3-м круге смотрит на только что прочитанное (третий раз один и тот же набор - 6 слогов) зависает, театрально морщит лоб и выдаёт с напором «Я думаю!». У мамы нервная организация души, и рвёт крышу от всего, что можно описать словом «фигня». Если спросить у ребёнка #2, что мама постоянно просит, то она ответит «Не делать фигню». Хорошо ещё, что за рулём я не сильно поношУ остальных участников движения, да и ребёнок #3 фонит, забивает эфир. А то б было б на много больше эвфемизмов в детском словаре. Переключается между языками. - Что это? - Платье моё. - Нумо українською. Що ти вдягнула таке красиве? - Це сукня.  - Давай споем. - Johnny? Johnny? Yes, Papa... (репертуар по большей мере английский) Вопрос, на каком языке заговорит ребенок #3. 
Post a Comment
Read more

three-in-all

Online school is full of fun. A teacher singing out of tune, a careless parent scolding smb while unmuted, a  blurry screen, increased screen time, and constant 'Mom, something is happening/not happening/loud/silent/what to press/i don't know what to do/I'm hungry' stuff. Anyway, the middle one got her first full question in English right at a completely free play activity. So proud of her. It wasn't echoing or repeating after someone but a thing she built in her head. I'm sure she has more in her pocket, though I heard just this. My hubby, I, and my eldest are playing the game called 'Guess the word' with the two youngsters. It used to be just about figuring out what word was said. But now, before the final answer, we have to get the language correctly: one of the three used at home.  Eventually, they will stick to the rule 'one sentence - one language', but now it's just funny. 'Look here, ya shvydko begayu.' (look, I'm running ...
Post a Comment
Read more