Skip to main content

І знов про секс з книжками


Може, й хочу, але як уявлю, що будь-яка взаємодія з книгою потребує неабиякого напруження, то.....краще з дітьми в паперові сніжки пограюсь. 

Я не читаю книжок. Дитячі не рахуємо. Не читаю. Не хочу. Часу нема. Не моє. Начиталась у юнацтві. По маківку. Класику. Великих «їхніх» та звичайно-романтичних європейців. І постійно все погано закінчувалося. А те, що мало хепі-енд, серйозною літературою вважати не можна було. Ви «Рабиню пристрасті» читали? Ні? Отож-бо. Я читала. Але після. Після того, як розірвала стосунки з Байроном, Вольтером і Гюго.

З 18 до 38 на моєму рахунку всього дві авторки, яких так-сяк можна записати у справжніх і які запам'яталися: Гавальда та Уліцька. У Гавальди (так, я в курсі, що вона аж ніяк не велика, а такий собі шир-непотріб) хепіенд трапляється. В Уліцькій хепіенд як сніг влітку, проте воно ж цікаво стежити, як думка вверх-вниз по схилах звивин. 

Повертаючись до питання, чому ж я не читала більше й краще. Окрім очевидного: неспроможності мозку сприймати складні тексти, є ще причина на рівні психіки. Я не вірю, що книга може чому-небудь навчити. Нікого і ніколи. Читаючи, людина сама ділиться з книгою почуттями, емоціями, енергією. А що отримає? Чисте задоволення. Оргазм. А якщо нічим з книгою ділитися? Немає ресурсу? Ну то і книга спровокує не оргазм, а несвідому еякуляцію літньої людини. Ні собі, ні людям.

Хоча, звичайно, збрехала. Читаю. Фікшн. Нон-фікшн. Казнащо-кшн. Суто задля профілактики Альцгеймера. Бо зробити з себе порядну людину не вдалось. Нехай, принаймні, буду при пам'яті. 


 

Labels:

Comments

Post a Comment

Popular posts from this blog

о странностях психики просто

Невротик застрял в двух психологических периодах. Это где-то 4-7 лет и еще период подросткового бунта, 11-16. Для невротика нет, наверное, бОльшей проблемы, чем ощущение, что им недовольны, и непонимание, как противостоять давлению . Причём неудовольствие может просто витать в воздухе: надутый ребёнок, уставший и слегка раздражённый партнёр, поджавшие губы родители. Невротик часто молчит, потому что боится, что будет ещё хуже: неудовольствие перерастёт в открытый конфликт и... и его будут опять ругать. Ругню невротик помнит с детства, где лет с 7-8. Неважно, насколько за дело или несправедливо его ругали, результат один - патологическое неумение решать конфликты. У невротика есть две стратегии: молчать или доведённым до грани орать. Ну ещё порыдать можно. Неконструктивность крика и слёз осознают рано или поздно, а вот понимание разрушительность молчания приходит часто только вместе с проблемами со здоровьем. Пограничник, застрявший в психологическом возрасте 1-3 года, орёт практ...
Post a Comment
Read more

Языки, мови, languages

Ребёнок #2 кричит на площадке детям, которые пытаются отобрать у нее игрушку: “Це-mine!” Вечером повтор слогов МИ, ШИ и тд. На 3-м круге смотрит на только что прочитанное (третий раз один и тот же набор - 6 слогов) зависает, театрально морщит лоб и выдаёт с напором «Я думаю!». У мамы нервная организация души, и рвёт крышу от всего, что можно описать словом «фигня». Если спросить у ребёнка #2, что мама постоянно просит, то она ответит «Не делать фигню». Хорошо ещё, что за рулём я не сильно поношУ остальных участников движения, да и ребёнок #3 фонит, забивает эфир. А то б было б на много больше эвфемизмов в детском словаре. Переключается между языками. - Что это? - Платье моё. - Нумо українською. Що ти вдягнула таке красиве? - Це сукня.  - Давай споем. - Johnny? Johnny? Yes, Papa... (репертуар по большей мере английский) Вопрос, на каком языке заговорит ребенок #3. 
Post a Comment
Read more

three-in-all

Online school is full of fun. A teacher singing out of tune, a careless parent scolding smb while unmuted, a  blurry screen, increased screen time, and constant 'Mom, something is happening/not happening/loud/silent/what to press/i don't know what to do/I'm hungry' stuff. Anyway, the middle one got her first full question in English right at a completely free play activity. So proud of her. It wasn't echoing or repeating after someone but a thing she built in her head. I'm sure she has more in her pocket, though I heard just this. My hubby, I, and my eldest are playing the game called 'Guess the word' with the two youngsters. It used to be just about figuring out what word was said. But now, before the final answer, we have to get the language correctly: one of the three used at home.  Eventually, they will stick to the rule 'one sentence - one language', but now it's just funny. 'Look here, ya shvydko begayu.' (look, I'm running ...
Post a Comment
Read more