Skip to main content

Домашнє навчання та скавчання

Вже місяць, як єдина тема для бесіди під час щовечірніх прогулянок з чоловіком - це чи залишати середульшу доньку в системі державної безкоштовної освіти. Залишати - то гучно сказано, бо вона ще й не почала. За 10 днів мала б йти в нульовку - Кіндергартен. В Каліфорнії освіта обов'язкова з 6 років, але державні (ще їх називають публічні) школи мають так званий К-клас (до речі, в деяких штатах він обов'язковий, в деяких - небезкоштовний). В К попадають діти, яким виповнилось 5 років на 1 вересня. Є ще така штука як ТК для тих, в кого день народження припадає на інтервал 2 вересня - 2 грудня. Початкова школа йде до 5-го класу, а в шостому діти переходять до середньої, яка часто є повністю окремим закладом.

Так ось, мала дитина йти до К. Але тут вірус трапився. І з легкої руки вчительської профспілки та губернатора Каліфорнії діти "вчаться" онлайн невизначений термін. Тобто можливо, колись, ніхто не знає коли, невпевнено морочать голову, що дозволять дітей фізично в школі в меншій кількості та на меншу кількість днів. А решта, знов ж таки, онлайн. Їжте. 

Школи, точніше шкільні округи, все літо важко, ой дуже важко працювали, щоб намалювати красиві презентації з яскравими графіками, з яких виходить, що діти початкової школи будуть прив'язані до робочого місця з комп'ютером 4-5 годин на день. Завдання будуть включати роботу з застосунками, відео-конференції, самостійну роботу в роздруковках тощо. Ну всі ж це уявили? Тобто п'ятирічна дитина, яка нормально комп'ютером не користується, бо час перед екраном лімітовано, повинна слідкувати за інструкціями вчителя з екрану. А на додаток в дитини англійська - не рідна мова. В 10-річну дитину повірю, а в 5-річну ніяк. Означає це єдине: дитина "в школі" - мама теж "в школі". Куди діти молодшу сестру - невідомо. 

Домашнє навчання тепер - не така й вже погана перспектива....Й поспати можно, й погуляти, й з молодшою зайнятися. Страшно, далебі. Бісить, що будь-яке рішення буде невдалим. От і скавчу кожного дня. Чоловік нещодавно махнув, відписуй зі школи, каже, дістала до печінок.  


     

Comments

Popular posts from this blog

телефонофобія

            Погано, коли дзвонить телефон. В сучасному світі телефон дзвонить не тільки як телефон. Всі соціальні мережі можуть дзвонити. А в мене - фобія телефонних дзвінків. Неочікуваних. Всіх. Навіть, коли вітають з днем народження.      Це  почалося з "Мене збила вантажівка, чекаю швидку". Далі - чорнота, бо це були останні слова.     Ще панікую, коли не можу додзвонитися. Бо потім боюся почути щось на кшталт "Я в аварії, чекаємо поліцію". А тепер не тільки боюся вимкнутих телефонів, а й неактивних месенджерів. Війна в прямому етері додає до купи.       Люблю заплановано. Чи просто текст. Текст - прекрасний. Можна посидіти, подумати, звикнути.... Нумо писати. Висновок.....Треба лікувати голову.

три місяці без доходу

  Хтось в стресі їсть, хтось - прибирає, а я - готую. Жах.  

Дети, взрослые, книжки

Ну .....э.....я читала. И Гёте, и Мериме, и Флобера с, Господи прости, Стендалем. И Лондона в оригинале. И слушала классику да джаз. И.....(чешет репу) .....и....писателем не стала. Даже близко. Музыкантом не стала. Интеллигентом - и то не стала. Моне от Мане не отличу. Правда, Гегеля от Гайдна все же скорее да, чем нет. Просрала-с жизнь. Детей наплодила. Кто там говорил, что чем выше уровень образования, тем меньше детей? Ну так у меня трое детей на два образования диплома и одну корочку кандидата наук. Не работает так в лоб: читай - и будешь умницей, учись - и не плоди лишнее рты на планете. Ширшее надо, товарищи, и гибчее. Лет в 11 в библиотеке встретил мужичка. Вообще левый был . Но читающий. Библиотека-то при заводе. Не каком-то заводишке, а прям при Заводе им. Малышева. Танки делал. Не мужичок, а завод. Ну так вот. Кстати, я туда чудом записалась в нормальный отдел. В менее нормальном, детском, я всё перечитала, и библиотекарша за ручку отвела меня в соседнюю дверь. Мол, забира...