Skip to main content

Дівчина і карантин


Давнесенько не писала.
Сидимо ми в дивному режимі недокарантину, коли манікюр родити вже можна, а на дитячий майданчик ще ні. 
Хотіла про випускницю свою написати. Випуск 2020 зіткнувся з купою проблем: вступ до коледжу, випускний бал, закінчення року з іспитами та "останній дзвінок".

Зрозуміло, що балу та церемонії по закінченню школи не було. 
Прикро - м'яко кажучи. Бал - така подія, до якої готуються сильно заздалегідь, місяців за 2-3. Особливо дівчата. Платтячко і все таке. Зачіска. Фотосесія. Заборонили. Отакої... Мама фоткати не дуже вміє, але маємо те, що маємо. Є надія, що ще зробимо разом з бойфрендом. Не мамчиним :) . 




До коледжів документи подавали ще восени (так, ще до закінчення останнього року в школі), тому рішення теж мали раніше, ніж ми звикли - з середини лютого до квітня. На жаль, Саша вступила до всіх універів, куди подавала. На жаль - тому що тре біло вибрати один. До травня. А тут карантин. І виші не дають гарантій, як почнеться навчальний рік. А щоб ви розуміли, державні ВНЗ зовсім не безкоштовні для середнього класу. Тобто, щоб отримати знижку, потрібно бути або дужі бідним, або....ну самі розумієте. Навчання в універі середнього рівня коштувало б 20-30 тис доларів за рік (це за умов проживання й харчування на території універа). Той універ, куди Саша хотіла й була прийнята, коштував би 38 тис на рік. В нормальному режимі йдуть в банк брати кредит, але....Порахували й вирішили, що немає сенсу сидіти вдома й платити за гарний універ. Універ за житло, звісно, грошей б не брав, але знижок за онлайн навчання пропонувати не збирався. Тобто піде в місцевий коледж з програмою переходу до того виша, куди мріяла. 

Рік закінчувався іспитами з предметів рівня "коледж". Вони, за умов гарних оцінок, потім зараховуються коледжами та універами. Вважається, що чим більше школа пропонує таких предметів, тим краща школа. Іспити не залежать від школи, є спеціальний орган, який розроблює та проводить іспити. Цього року час скоротила вдвічі, та все було онлайн. Із приємного: Саша не мала технічних проблем під час завантаження відповідей, але знаю, що таких, хто мав, було чимало. Результати іспитів будуть тільки в середині липня.

Оцінок за останню чверть їм не ставили, але все кредити зарахували як ті, що здано Щоб випустися зі школи, дитина має взяти і закінчити певну кількість годин предметів за списком. Список має дві частини: обов'язкову та варіативну, яку обирає учень в залежності від вподобань. 

З офіційною церемонією теж не вдалось. Школа зробила онлайн трансляцію світлин з випускниками та привезла знак-оголошення на вулицю. Ще й мама фоткала :).



  І ще додам світлинок, ну таке, з карантинного життя









Comments

Popular posts from this blog

Очищение

Cмерть - тема табуированная. И двуличная. Одновременно надо и горевать, и держаться, и страдать, и жить дальше, и бояться, и презирать. Первый раз смерть пришла в мои 4 года, когда ушёл дедушка Коля, мамин папа. Я его помню довольно отчетливо, хотя прошло уже 35 лет. Знаете, что я помню ещё? Как другая бабушка (с папиной стороны) шпыняла меня из-за отсутствия слез. Мы шли за гробом, и я не плакала. Бабушка не была жестока намеренно, но вот этот стереотип «не плачешь, значит, не страдаешь и не жалеешь», видимо, прочно сидел у нее в голове. Мамина мама любила кладбища. Каждую Пасху мы ездили к деду на могилу, носили цветные яйца и собирали пасочки с могилок. Стыдно было, жуть. Психика блокировала эмоции. Ну могилы, и тишина эта ужасная. Когда умер многоюродный брат, мне было то ли 12, то ли 14. Я плакала. Не конкретно из-за него, просто было жаль. Абстрактно жаль всех умерших. За день до смерти бабушки по папе я видела сон: стригла себе волосы. По соннику - смерть близког...

Билингв или нет?

На фоне юношеского максимализма и святой уверенности, что английский я знаю на уровне "Супермен", думала, что вот родится ребёнок - и буду я с ним на английском, а папа евонный - на русском. Довольно быстро я осознала глупость этой затеи, да и уверенности поубавилось. Все, на что меня хватало, - это клевая школа плюс курсы английского.  И хотя я ругалась, что вот в наше время...., таки, это было лучшее вложение денег. в ребенка. Знания уже прошли проверку  тестами,   американской школой, работой и тд. Второй заход на билингвизм в самом разгаре. Так как по вполне понятным причинам мне не хотелось быть ассоциированной исключительно с «мыжебратья»- ми, то встал вопрос об языках исторических родин. С ивритом мне самой не повезло. Бабушка и папа периодически употребляли идиш. Пару слов. А от самого иврита я знала только то, что гласные не пишутся, и еще пару фраз. Украинский же можно было попробовать сохранить реанимировать. Хотя пациен...

Книжка, яку варто читати

  Жила-була дівчина, яка любила читати. А потім її вигнали з книжкового клубу. Бо, кажуть, смак не той. Несмачний. І пішла вона читати не по програмі, а за позивом душі. Це приказка. А правда така, що поради щодо художньої літератури не мають сенсу. По-перше, те, що перевертає світ однієї людини, залишає байдужою іншу. По-друге, неважливо, що читати, аби мати можливість дізнаватися більше про те, що цікавить читача, будь-то історія порно чи страждання молодого Вертера. По-третє, “а судді хто” і які в них критерії. Чи можна взагалі порівняти Беофульфа з Наталкою-Полтавкою? У сфері ж, де смак не буде мати значення, легше виділити стовпи та маст-ріди. Тому я хочу порадити не художню книжку, а науково-популярну. Навіть дві книжки під авторством Еріка Берна “Ігри, в які грають люди” та “Люди, які грають в ігри”. Ерік Берн — психолог та психіатр — допомагає розібрати причини поведінки “за сценарієм”. Людина попадає в замкнутий цикл, який руйнує її життя, але чомусь людині вигідно так ...