Skip to main content

Дівчина і карантин


Давнесенько не писала.
Сидимо ми в дивному режимі недокарантину, коли манікюр родити вже можна, а на дитячий майданчик ще ні. 
Хотіла про випускницю свою написати. Випуск 2020 зіткнувся з купою проблем: вступ до коледжу, випускний бал, закінчення року з іспитами та "останній дзвінок".

Зрозуміло, що балу та церемонії по закінченню школи не було. 
Прикро - м'яко кажучи. Бал - така подія, до якої готуються сильно заздалегідь, місяців за 2-3. Особливо дівчата. Платтячко і все таке. Зачіска. Фотосесія. Заборонили. Отакої... Мама фоткати не дуже вміє, але маємо те, що маємо. Є надія, що ще зробимо разом з бойфрендом. Не мамчиним :) . 




До коледжів документи подавали ще восени (так, ще до закінчення останнього року в школі), тому рішення теж мали раніше, ніж ми звикли - з середини лютого до квітня. На жаль, Саша вступила до всіх універів, куди подавала. На жаль - тому що тре біло вибрати один. До травня. А тут карантин. І виші не дають гарантій, як почнеться навчальний рік. А щоб ви розуміли, державні ВНЗ зовсім не безкоштовні для середнього класу. Тобто, щоб отримати знижку, потрібно бути або дужі бідним, або....ну самі розумієте. Навчання в універі середнього рівня коштувало б 20-30 тис доларів за рік (це за умов проживання й харчування на території універа). Той універ, куди Саша хотіла й була прийнята, коштував би 38 тис на рік. В нормальному режимі йдуть в банк брати кредит, але....Порахували й вирішили, що немає сенсу сидіти вдома й платити за гарний універ. Універ за житло, звісно, грошей б не брав, але знижок за онлайн навчання пропонувати не збирався. Тобто піде в місцевий коледж з програмою переходу до того виша, куди мріяла. 

Рік закінчувався іспитами з предметів рівня "коледж". Вони, за умов гарних оцінок, потім зараховуються коледжами та універами. Вважається, що чим більше школа пропонує таких предметів, тим краща школа. Іспити не залежать від школи, є спеціальний орган, який розроблює та проводить іспити. Цього року час скоротила вдвічі, та все було онлайн. Із приємного: Саша не мала технічних проблем під час завантаження відповідей, але знаю, що таких, хто мав, було чимало. Результати іспитів будуть тільки в середині липня.

Оцінок за останню чверть їм не ставили, але все кредити зарахували як ті, що здано Щоб випустися зі школи, дитина має взяти і закінчити певну кількість годин предметів за списком. Список має дві частини: обов'язкову та варіативну, яку обирає учень в залежності від вподобань. 

З офіційною церемонією теж не вдалось. Школа зробила онлайн трансляцію світлин з випускниками та привезла знак-оголошення на вулицю. Ще й мама фоткала :).



  І ще додам світлинок, ну таке, з карантинного життя









Comments

Popular posts from this blog

о странностях психики просто

Невротик застрял в двух психологических периодах. Это где-то 4-7 лет и еще период подросткового бунта, 11-16. Для невротика нет, наверное, бОльшей проблемы, чем ощущение, что им недовольны, и непонимание, как противостоять давлению . Причём неудовольствие может просто витать в воздухе: надутый ребёнок, уставший и слегка раздражённый партнёр, поджавшие губы родители. Невротик часто молчит, потому что боится, что будет ещё хуже: неудовольствие перерастёт в открытый конфликт и... и его будут опять ругать. Ругню невротик помнит с детства, где лет с 7-8. Неважно, насколько за дело или несправедливо его ругали, результат один - патологическое неумение решать конфликты. У невротика есть две стратегии: молчать или доведённым до грани орать. Ну ещё порыдать можно. Неконструктивность крика и слёз осознают рано или поздно, а вот понимание разрушительность молчания приходит часто только вместе с проблемами со здоровьем. Пограничник, застрявший в психологическом возрасте 1-3 года, орёт практ...

Языки, мови, languages

Ребёнок #2 кричит на площадке детям, которые пытаются отобрать у нее игрушку: “Це-mine!” Вечером повтор слогов МИ, ШИ и тд. На 3-м круге смотрит на только что прочитанное (третий раз один и тот же набор - 6 слогов) зависает, театрально морщит лоб и выдаёт с напором «Я думаю!». У мамы нервная организация души, и рвёт крышу от всего, что можно описать словом «фигня». Если спросить у ребёнка #2, что мама постоянно просит, то она ответит «Не делать фигню». Хорошо ещё, что за рулём я не сильно поношУ остальных участников движения, да и ребёнок #3 фонит, забивает эфир. А то б было б на много больше эвфемизмов в детском словаре. Переключается между языками. - Что это? - Платье моё. - Нумо українською. Що ти вдягнула таке красиве? - Це сукня.  - Давай споем. - Johnny? Johnny? Yes, Papa... (репертуар по большей мере английский) Вопрос, на каком языке заговорит ребенок #3. 

three-in-all

Online school is full of fun. A teacher singing out of tune, a careless parent scolding smb while unmuted, a  blurry screen, increased screen time, and constant 'Mom, something is happening/not happening/loud/silent/what to press/i don't know what to do/I'm hungry' stuff. Anyway, the middle one got her first full question in English right at a completely free play activity. So proud of her. It wasn't echoing or repeating after someone but a thing she built in her head. I'm sure she has more in her pocket, though I heard just this. My hubby, I, and my eldest are playing the game called 'Guess the word' with the two youngsters. It used to be just about figuring out what word was said. But now, before the final answer, we have to get the language correctly: one of the three used at home.  Eventually, they will stick to the rule 'one sentence - one language', but now it's just funny. 'Look here, ya shvydko begayu.' (look, I'm running ...