Skip to main content

Домашнє навчання та скавчання

Вже місяць, як єдина тема для бесіди під час щовечірніх прогулянок з чоловіком - це чи залишати середульшу доньку в системі державної безкоштовної освіти. Залишати - то гучно сказано, бо вона ще й не почала. За 10 днів мала б йти в нульовку - Кіндергартен. В Каліфорнії освіта обов'язкова з 6 років, але державні (ще їх називають публічні) школи мають так званий К-клас (до речі, в деяких штатах він обов'язковий, в деяких - небезкоштовний). В К попадають діти, яким виповнилось 5 років на 1 вересня. Є ще така штука як ТК для тих, в кого день народження припадає на інтервал 2 вересня - 2 грудня. Початкова школа йде до 5-го класу, а в шостому діти переходять до середньої, яка часто є повністю окремим закладом.

Так ось, мала дитина йти до К. Але тут вірус трапився. І з легкої руки вчительської профспілки та губернатора Каліфорнії діти "вчаться" онлайн невизначений термін. Тобто можливо, колись, ніхто не знає коли, невпевнено морочать голову, що дозволять дітей фізично в школі в меншій кількості та на меншу кількість днів. А решта, знов ж таки, онлайн. Їжте. 

Школи, точніше шкільні округи, все літо важко, ой дуже важко працювали, щоб намалювати красиві презентації з яскравими графіками, з яких виходить, що діти початкової школи будуть прив'язані до робочого місця з комп'ютером 4-5 годин на день. Завдання будуть включати роботу з застосунками, відео-конференції, самостійну роботу в роздруковках тощо. Ну всі ж це уявили? Тобто п'ятирічна дитина, яка нормально комп'ютером не користується, бо час перед екраном лімітовано, повинна слідкувати за інструкціями вчителя з екрану. А на додаток в дитини англійська - не рідна мова. В 10-річну дитину повірю, а в 5-річну ніяк. Означає це єдине: дитина "в школі" - мама теж "в школі". Куди діти молодшу сестру - невідомо. 

Домашнє навчання тепер - не така й вже погана перспектива....Й поспати можно, й погуляти, й з молодшою зайнятися. Страшно, далебі. Бісить, що будь-яке рішення буде невдалим. От і скавчу кожного дня. Чоловік нещодавно махнув, відписуй зі школи, каже, дістала до печінок.  


     

Comments

Popular posts from this blog

Гамноступы

И не ледоступы, и не говноступы, и не много чего. Туфли. Прекрасно-ужасного серого цвета. Три пары, наверное. Бабушка отхватила. В году так 92. Отрыжка легкой промышленности бывшего Союза. Собственно, что было, то и отхватила. На весну-осень. Со шнурками в тон. С толстенным кантом, чтобы сразу было видно по следу, что не просто туфли, а именно те самые. Гамноступы. Ноги в них напоминали лапы утки. С перепонками. После дождя хитро спроектированная подошва и кокетливый каблучок на всю ширину пятки орошали заднюю поверхность голени в колготине грязными каплями луж, как аккуратно не ходи. И этот материал ... кожа молодящегося дермантина. С возрастом и под влияниям родных троп "кожа" покрывалась темно-коричневыми изломами. Старость однако, не избавляла от обязанности работать обувью.    Бабушке 68, мне 13. Размер почти одинаковый. Как же я их ненавидела ... а вариантов не было. Или босиком.

Дівчина і карантин

Давнесенько не писала. Сидимо ми в дивному режимі недокарантину, коли манікюр родити вже можна, а на дитячий майданчик ще ні.  Хотіла про випускницю свою написати. Випуск 2020 зіткнувся з купою проблем: вступ до коледжу, випускний бал, закінчення року з іспитами та "останній дзвінок". Зрозуміло, що балу та церемонії по закінченню школи не було.  Прикро - м'яко кажучи. Бал - така подія, до якої готуються сильно заздалегідь, місяців за 2-3. Особливо дівчата. Платтячко і все таке. Зачіска. Фотосесія. Заборонили. Отакої... Мама фоткати не дуже вміє, але маємо те, що маємо. Є надія, що ще зробимо разом з бойфрендом. Не мамчиним :) .  До коледжів документи подавали ще восени (так, ще до закінчення останнього року в школі), тому рішення теж мали раніше, ніж ми звикли - з середини лютого до квітня. На жаль, Саша вступила до всіх універів, куди подавала. На жаль - тому що тре біло вибрати один. До травня. А тут карантин. І виші не дають гарантій, як почнеться навчальний рік. А щоб

о странностях психики просто

Невротик застрял в двух психологических периодах. Это где-то 4-7 лет и еще период подросткового бунта, 11-16. Для невротика нет, наверное, бОльшей проблемы, чем ощущение, что им недовольны, и непонимание, как противостоять давлению . Причём неудовольствие может просто витать в воздухе: надутый ребёнок, уставший и слегка раздражённый партнёр, поджавшие губы родители. Невротик часто молчит, потому что боится, что будет ещё хуже: неудовольствие перерастёт в открытый конфликт и... и его будут опять ругать. Ругню невротик помнит с детства, где лет с 7-8. Неважно, насколько за дело или несправедливо его ругали, результат один - патологическое неумение решать конфликты. У невротика есть две стратегии: молчать или доведённым до грани орать. Ну ещё порыдать можно. Неконструктивность крика и слёз осознают рано или поздно, а вот понимание разрушительность молчания приходит часто только вместе с проблемами со здоровьем. Пограничник, застрявший в психологическом возрасте 1-3 года, орёт практ